КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - ПОЧАТКУ XX ст.

ОСНОВНІ ПОДІЇ

• 1860-1862 pp. – існування недільних шкіл у Наддніпрянщині
• 1862 р. – створення С. Гулаком-Артемовським першої української опери "Запорожець за Дунаєм"
• 1864 р. – заснування у Галичині першого українського професійного театру
• 1865 р. – відкриття Новоросійського університету
• 1875 р. – відкриття Чернівецького університету
• 1882 р. – під керівництвом М.Кропивницького в Єлисаветграді створено першу професійну трупу

Розвиток культури України в другій половині XIX ст.

Українська культура другої половини XIX ст., незважаючи на всі перепони, продовжувала успішно розвиватися. Цьому сприяли, по-перше, реформи 60–70-х років XIX ст. (скасування кріпосного права, судова, земська, міська, освітня реформи); по-друге, бурхливий розвиток капіталістичних відносин.

В освіті зміни стали відчутними вже на межі 60-х років XIX ст. Молода інтелігенція, студенти, що об'єдналися в громади, активно займалися створенням недільних шкіл. У 1862 р. в Україні їх було понад 110. Викладання в багатьох із них велося українською мовою, видані були букварі та підручники, у тому числі "Буквар" Т. Шевченка. Але того ж таки 1862 р. царський уряд вирішив закрити недільні школи, а багато їх організаторів та викладачів було заарештовано.

Політика реформ проводилась царизмом одночасно з політикою репресій проти української культури. Про це свідчив і відомий Валуєвський циркуляр 1863 р., який загальмував розвиток української культури. Лише з початку 70-х років XIX ст. в Україні пожвавлюється культурно-освітня діяльність. У цей час значну підтримку шкільній освіті стали надавати земства. Вони збільшують асигнування на утримання й будівництво шкіл. Від 1871 по 1895 pp. асигнування зростають у 6 разів. Нового удару по розвиткові української культури завдав Емський указ Олександра II у 1876 р. Але й після цього прогресивні тенденції в культурі не зникають. У 1865 р. з ініціативи М. Пирогова в Одесі було засновано Новоросійський університет. Було відкрито також Ніжинський історико-філологічний інститут, Харківський технологічний, Київський політехнічний, Катеринославський гірничий інститути. Певних здобутків у галузі освіти було досягнуто на Західній Україні: відкрито ряд вузів, у тому числі Чернівецький університет (1875), Львівський політехнічний інститут та Академію ветеринарної медицини, із 1869 р. запроваджувалось обов'язкове навчання дітей віком від 6 до 14 років.

Новим явищем було виникнення громадських наукових організацій. При Київському університеті створюються наукові товариства: філологічне, математичне, фізико-медичне, психіатричне, акушерсько-гінекологічне, товариство дослідників природи, історичне товариство Нестора Літописця. На Західній Україні в 1873 р. було створене Літературне товариство ім. Т. Шевченка, яке в 1892 р. перетворене у Наукове товариство (НТШ). У товаристві існувало три провідні наукові секції – історико-філософська, філологічна й математично-природничо-лікарська, а також ряд комісій, у тому числі археографічна, бібліографічна, етнографічна, правова, статистична та ін. Значний внесок у зміцнення наукового потенціалу товариства зробив М. Грушевський, який очолював його роботу з 1897 по 1913 р.

Наукові дослідження проводились в основному в університетах. Важливий внесок у розвиток магнетизму електротехніки зробив М. Д. Пильчиков, який тривалий час працював у Харківському університеті. М. Бекетов, завідувач кафедри хімії цього університету, вперше в світі став викладати курс фізичної хімії. Талановитий біолог і. Мечников, працюючи в Одеському університеті, створив учення про фагоцитоз та захисні властивості організму. У 1886 р. І. Мечников та М. Гамалія заснували в Одесі першу в Росії і другу в світі бактеріологічну станцію. У другій половині XIX ст. помітне піднесення відбувалося в гуманітарних науках, особливо в історичній. Широким визнанням користувалися праці М. Костомарова, який присвятив низку глибоких досліджень історії України періоду Руїни та Гетьманщини. Копітку працю над дослідженням історичних документів проводив В. Антонович, який саме тоді вивчав історію українського козацтва та гайдамацького руху. У 80-90 pp. XIX ст. почалась активна дослідницька діяльність молодого покоління істориків – О. Я. Єфименко, Д. І. Багалія, Д. І. Яворницького, М. С. Грушевського. У галузі дослідження історії української мови, літератури, фольклору плідно працював П. Житецький. Ряд важливих праць із проблем мовознавства належить О. Потебні.

Кращі драматурги були також провідними режисерами і керівниками театральних труп. Професійний український театр виник на базі аматорських колективів, що діяли в 60–70 pp. XIX ст. У 1882 р. під керівництвом М. Кропивницького в Єлисаветграді було створено першу українську професійну трупу, до якої були запрошені М. Садовський, М. Заньковецька, О. Маркова, І. Бурлака та ін. У 1883 р. трупу очолив М. Старицький, а режисером залишився М. Кропивницький. На Західній Україні український професійний театр був заснований 1864 р. 0. Бачинським під назвою "Руська бесіда".

У музичному мистецтві відзначалася творчість С. Гулака-Артемовського. У 1862 р. він створює першу українську оперу "Запорожець за Дунаєм".

Основоположником української класичної музики був М. Лисенко, який в цей період написав чудові опери "Різдвяна ніч", "Утоплена", "Наталка-Полтавка", "Тарас Бульба", оперету "Чорноморці", опери для дітей "Пан Коцький", "Коза- Дереза" тощо. На Західній Україні слід відзначити творчість М. Вербицького.

В українській архітектурі другої половини XIX ст. поширення набуває еклектизм різноманітних стилів. Найзначнішими здобутками в цей період відзначались архітектори О. Беретті (Володимирський собор, будинок Першої гімназії у Києві), В. Шредер (будинок оперного театру і театру Соловцова у Києві), П. Главка (будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях).

Таким чином, друга половина XIX ст. була складним і суперечливим періодом у розвитку української культури. Незважаючи на труднощі, культура збагатилася визначними здобутками практично в усіх провідних галузях.