Сон

Теорія:

Сон і неспання — це прояв добових ритмів.
Активна життєдіяльність та взаємодія з навколишнім світом відбувається під час неспання, а сон забезпечує відновлення працездатності, оброблення і засвоєння отриманої інформації.
 
Для того, щоб виник стан сну, у мозку виробляється ряд особливих речовин (наприклад серотонін, який виробляється нейронами центральної частини середнього мозку).

Сон — це особливий стан мозку і всього організму в цілому, що характеризується розслабленням м'язів, слабкою реакцією на зовнішні подразники.

Сон — стан пригнічення свідомості і ослаблення зв'язків людини з навколишнім середовищем.

Сон — циклічне явище. Звичайний 7 - 8-годинний сон складається з 4 - 5 циклів (по 60 - 90 хвилин кожний), закономірно змінюють один одного. Кожен цикл включає дві фази: фазу повільного сну і фазу швидкого сну.
 

 
Кожен цикл сну складається з таких періодів та фаз:

І період — розвивається відразу після засипання повільний (або глибокий, або повільнохвильовий) сон (склада 75 - 80 % усього сну). Він супроводжується сповільненням дихання і пульсу, розслабленням м'язів, відсутністю рухів очей. Під час глибокого, повільного сну ритмічна активність мозку, обмін речовин і температура тіла знижуються:

• 1 фаза — неспання або засинання, під час якої повіки стуляються, м'язи розслаблюються, людина перебуває у стані дрімання;
• 2 фаза — поверхневий сон. Це стан неглибокого сну, під час якого людина легко прокидається;
• 3 фаза — початок глибокого сну;
• 4 фаза — глибокий сон. У цей час людину розбудити важче.

Ці чотири стадії називають також стадіями синхронного, або спокійного сну.

ІІ період — через годину повільний сон змінюється швидким (або поверхневим, або швидкохвильовим). У цій фазі активізується діяльність усіх внутрішніх органів, дихання стає частим, глибоким, робота серця посилюється, обмін речовин підвищується, спостерігаються швидкі рухи очей, скорочення мімічної мускулатури, рухи пальців, іноді сплячий починає говорити. У цю фазу людина бачить сновидіння:

• 5 фаза — парадоксальний сон. Це швидка стадія сну, яку називають також фазою десинхронізованого сну (сон зі швидкими рухами очей). У цій фазі сну скелетні м'язи розслаблені, а м'язи, що забезпечують рух очного яблука, активізуються, і відбуваються швидкі рухи очей за стуленими повіками. На цій стадії зазвичай з'являються сновидіння.

Біологічне значення сну:

• здійснюються обробка інформації та її переведення в довготривалу пам'ять, що запобігає інформаційним перенавантаженням;
• відновлюються обмінні процеси;
• забезпечується відновлення працездатності організму та структури нейронів.

Тривале недосипання або неспання негативно впливає на стан людини: порушуються життєві функції, відчуття, мислення, з'являються ілюзії (неточні сприйняття), галюцинації (виникають в уяві неіснуючі об'єкти). Окремими порушенням сну є хропіння, скрегіт зубами, розмови вві сні, ходіння (лунатизм), нічні жахи та ін.

Сновидіння — суб'єктивне сприйняття образів (зорових, слухових, тактильних, смакових і нюхових), що виникають у свідомості сплячої людини. Ця діяльність мозку пов'язана з комбінуванням явищ зовнішнього світу та функцій організму.

Фізіологічною основою сновидінь є часткова незагальмованість кори великого мозку, деякі ділянки продовжують залишатися збудженими та створюють певні відчуття. Найчастіше в снах мають місце зорові відчуття (близько 60 %), можливі сновидіння зі слуховими й дотиковими відчуттями і дуже рідко — з нюховими.  Тривають сновидіння короткий час і виникають у швидкохвильовому сні. Існує значна різниця між змістом сновидінь першої та другої половин ночі: у першій половині сни тісніше пов'язані з дійсністю, у другій — менше нагадують повсякденне життя. Частота сновидінь зростає під час захворювань і нервових перенапружень.

Сновидіння бачать по кілька разів за ніч абсолютно всі люди. Той, хто вважає, що не бачить снів чи бачить дуже рідко, просто не пам'ятає. Сновидіння вважається характерною ознакою швидкого сну. Будь-яка людина, яку розбудили в цей період, скаже, що бачила сновидіння і отже розповісти його зміст.

І. М. Сєченов називав сновидіння «небувалі комбінації бувалих вражень».
Швидкий сон триває 10 - 15 хвилин. Після нього починається новий цикл повільного сну. До ранку тривалість швидкого сну зростає до 25 - 30 хвилин (збільшення тривалості швидкого сну важливо для активації функцій організму до моменту пробудження).

 Порушення сну

Теорія:

Розрізняють нормальний (фізіологічний) сон і декілька видів патологічного сну (наркотичний, летаргічний та інші).

Розлади сну виникають через порушення процесу засинання і тривалості сну (безсоння), а також сюди належить патологічний сон.

Безсоння — це стан, який зазвичай характеризується нездатністю заснути, незважаючи на те що обставини це дозволяють.

Безсоння значною мірою знижує якість життя людини і впливає на її працездатність, що визначає медичне й соціальне значення цієї проблеми. У людини, яка страждає від безсоння, спостерігається сонливість протягом дня, знижується продуктивність праці, із часом розвивається постійна втома й нервозність.                                  

Прикладом патологічного сну є летаргія (летаргічний сон) — хворобливий стан, схожий на сон. Під час летаргії у людини повністю відсутні зовнішні реакції, майже не чутно дихання, пульс слабкий. У такому стані хворий, як правило, може перебувати від кількох годин до кількох тижнів, а в деяких випадках — місяців і років. Траплялися випадки, коли людину в летаргічному стані — без ознак життєдіяльності та серцебиття — помилково визнавали мертвою.            

Ще одним незвичайним явищем, пов’язаним зі сном, є сомнамбулізм (сноходіння). Цей стан проявляється у рухах, які людина робить уві сні. У більшості випадків люди в стані сомнамбулізму просто розмовляють уві сні. Але інколи вони можуть навіть ходити з розплющеними очима, хоча продовжують при цьому спати. Людину в такому стані краще не будити. Її слід обережно відвести назад до ліжка. Спровокувати розвиток такого стану може значне роздратування людини або сильний стрес напередодні.

Біологічні ритми

Теорія:

Біологічні ритми — регулярні кількісні та якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя.

Наука, що вивчає біоритмічні процеси, називається біоритмологією. Сформувалися біоритми в процесі еволюції і тому є спадково закріпленими.

Виникнення ритмів зумовлено:

• періодичними коливаннями основних абіотичних чинників;

• обертанням Землі навколо своєї осі та навколо Сонця;

• ритмікою внутрішніх процесів саморегуляції.

Під час захворювання біологічна ритміка процесів порушується.

Є декілька класифікацій біологічних ритмів.

За частотою повторення циклу біологічні ритми поділяються на три групи:

• ритми високої частоти з періодом, що не перевищує півгодинний інтервал (ритми скорочення м'язів, дихання, біохімічних реакцій);

• ритми середньої частоти з періодом від півгодини до семи діб (зміна сну та бадьорості, активності і спокою, коливання артеріального тиску і температури тіла);

• ритми низької частоти (зміна метаболізму живих організмів протягом року) пов'язані з сезонними явищами: зміною температурного, світлового та режиму вологості. 

За процесами, що їх спричиняють, біоритми поділяють на:

• зовнішні — пов'язані з розтаванням Землі в космосі. Вони можуть мати різну періодичність — від частки секунд до декількох років (наприклад, ритм «сон — неспання»);

• внутрішні біологічні ритми — відносно самостійні біологічні цикли живих організмів (наприклад, ритм дихання, серцебиття, травлення, виділення та ін).

За періодом ритмічних змін розрізняють:

• секундні (ритми серцевого циклу);

• хвилинні (ритмічні рухи кишечнику);

• добові (коливання артеріального тиску, температури);

• місяцеві (менструальний цикл у жінок);

• річні (народження потомства).

Біологічні ритми є важливим механізмом регуляції функцій, що забезпечують сталість внутрішнього середовища та пристосованість до змін довкілля. Вивчення біоритмів дає змогу людині виробити найсприятливіший режим роботи та відпочинку, що зменшує вірогідність захворювань. А знання біоритмів для лікарів дає можливість ефективніше проводити лікування.

Відповідно до міжнародно визнаної класифікації біоритмологічних типів усі люди належать до однієї із трьох груп: ранішньої («жайворонки»), вечірньої («сови») та проміжної («голуби»). У регуляції ритмів організму людини велике значення має «біологічний годинник». Це внутрішня система організму, що приводить ритми організму у відповідність до ритмів навколишнього середовища.