Мова програмування — це система позначень для точного опису алгоритму, який потрібно виконати за допомогою комп’ютера.

Мова програмування, як і будь-яка інша мова, має такі складові:

• набір символів, з яких утворюють слова та речення цієї мови — алфавіт;
• сукупність спеціальних слів, які мають однозначне пояснення та за­стосування — словник;
• систему правил складання базових конструкцій мови — синтаксис;
• правила семантики, що пояснюють, яке смислове значення має опис кожної з вказівок програми і які дії повинен виконати комп’ютер під час виконання кожної з таких вказівок.

Наприклад, щоб отримати повідомлення, яке ви створювали в навчальному середовищі Скретч за допомогою команди "Говорити Привіт!" мовою програмування Python потрібно ввести команду:

print (’ Привіт! ').

До алфавіту цієї мови належать латинські літери та спеціальні символи для запису команд, цифри — для числових даних, україн­ські літери — для коментарів і текстових даних. Слово print належить до слов­ника мови й задає команду Друкувати. Щоб надрукувати потрібний текст, його записують у дужках між символами «' » — такі правила синтаксису.

Щоб команди програми могли виконуватися за допомогою комп’ютера, слід дотримуватись усіх правил обраної мови програмування. Якщо при складанні програми використати символи, які не входять до алфавіту об­раної мови програмування, неправильно написати спеціальні слова чи скласти із цих слів структуру алгоритму, не дотримуючись прийнятих правил, це буде сприйнято як помилка і програма не виконається.

Чим відрізняються мови програмування?

Спочатку команди для комп’ютера писали за допомогою звичайних двійкових кодів і програма виглядала дуже громіздкою, її написання займало багато часу. З часом такі двійкові коди замінялись певними по­значеннями, більш зрозумілими для людини. При цьому створювалися правила, а з часом і програми, які автоматично здійснювали переклад записаних таким чином програм для комп’ютера на мову машинних ко­дів. Сьогодні існує понад 3000 різноманітних мов програмування: деякі з них уже не використовуються, а інші, навпаки, ще й удосконалюються та дають поштовх розвитку нових мов і їх версій.

Мови програмування можна поділити на дві групи: мови низького рівня та мови високого рівня.

Машинна мова — набір команд, які виконуються безпосередньо цен­тральним процесором. Працювати людині-програмісту з та­кою мовою важко через велику кількість команд у двійковій формі. Ма­шинні коди були основним засобом програмування від моменту створення комп’ютерів.

До мов низького рівня належить мова асемблера (від англ. assemble — складати, компонувати). У мові асемблера використовуються символьні позначення команд, які легше зрозуміти й запам’ятати.

Програма, записана мовою програмування високого рівня, містить команди, що схожі на звичайні слова, записані англійською мовою.

Наприклад, програма, записана мовою програ­мування Python, містить команди print — дру­кувати, while — поки, if — якщо тощо.

Програми, описані мовами високого рівня, дають можливість формулювати завдання для виконання на комп’ютері у звичному та зрозу­мілому для людини вигляді, а самі мови зроби­ли використання комп’ютерів доступним ши­рокому колу людей, які не є фахівцями в галузі програмування.

Розрізняють універсальні та спеціалізовані мови програмування високого рівня. Універсальні мови використовуються для вирішен­ня різних завдань. До них відносять C++, С#, Pascal, Delphi, Java, С, Objective-C, Basic, Swift, Python, Cobol, D, Ada.

Спеціалізовані мови призначені для вирішення завдань одного, максимум кількох видів завдань. Наприклад, для роботи з базами даних, веб-програмування або написання скриптів для адміністрування операційних систем. Прикла­дами спеціалізованих мов програмування є Visual FoxPro, PHP, Perl, VBScript, JavaScript, VBA в Microsoft Office та інші.

За технологією програмування розрізняють

• процедурні мови — програма складається із набору підзадач (про­цедур), які реалізують завдання;
• об’єктно-орієнтовані — головними елементами алгоритму є клас — новий тип даних, що розширює мову, й об’єкт, що має властивості та методи — дії, які виконуються об’єктом;
• декларативні — мови створення програм зі штучним інтелектом;
• мова скриптів (мова сценаріїв) — мова, розроблена для запису «сце­наріїв» — послідовностей команд, які користувач може виконувати на комп’ютері.
•  

Домашнє завдання 

1. Опрацювати  матеріал підручника ст. 61-68