Українська література  5 клас

Тема: Літературні казки. Іван Франко «Фарбований лис».

1. Запишіть тему уроку в зошити.

2. Прочитати з підручника казку «Фарбований лис» с.50-56.

3.Виконати завдання письмово.

Порівняйте казку І Франка «Фарбований лис» та індійську народну казку «Фарбований шакал»,яку ви прочитали на уроках зарубіжної літератури. Чим вони подібні,а чим відрізняються?

Казка Фарбований лис

казка Івана Яковича Франка

Теорія літератури

Літературна казка — це авторський прозовий чи віршований твір, заснований на фольклорних джерелах або цілком оригінальний, що змальовує пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв.

Літературна казка здебільшого орієнтована на дітей, у ній сюжет створюється навколо якогось дива, що є основою характеристики персонажів. Також вона включає в себе ознаки різноманітних жан­рів та має своє особливості:  має писемну форму; текст літературної казки постійний, незмінний; може бути як прозовою, так і віршо­ваною і обов'язково має автора.

Головний персонаж — це дійова особа, про яку розповідається протягом усього твору і характер якої розкрито найповніше.

Другорядні персонажі — це дійові особи, які виконують у творі допоміжну роль і допомагають висвітлити характер головного персонажа.

Аналізуємо

«Кого і за що висміяв І. Франко у казці «Фарбований Лис»»?

 І.Франко висміює ошуканця, який обманув всіх звірів і незаслужено користувався пільгами. А також засуджує автор і звірів, які так легко повірили пройдисвіту. «Фарбований лис» аналіз Казка Iвана Франка «Фарбований Лис», яка вчить нас не бути пихатими i занадто самовпевненими без потреби. Лис Микита, про якого розповiдається у цiй казцi, був спритним i хитрим, вiн мiг би щасливо жити, але сам собi все зiпсував: «незвичайне щастя та його хитрiсть зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього». Щоб похизува тися, Лис iде красти вдень, i його ледь не розривають собаки. Тiкаючи вiд них, вiн устрибує в фарбу. Тут би йому замислитися, чи варто бути таким пихатим i надалi, але, побачивши, як його лякаються звiрi, вiн робить навпаки i повторює ту саму помилку. Лис починає стверджувати, що нiби вiн — небачений звiр Остромисл, i стає царем звiрiв. Треба бути без мiри самовпевненим, щоб вiрити, що брехню нiколи не викриють. Микита «тiльки одного боявся, щоб фарба не злiзла з його шерстi», але виказав себе сам, заспiвавши по-лисячому навеснi. Тодi «Всiм мiнiстрам i слугам царським вiдразу мов полуда з очей спала», i його звiрi просто розiрвали. Неможливо довго замилювати очi, удавати з себе когось iншого: тiльки пихатiсть не дала змоги хитрому Лисовi зрозумiти таку просту рiч. Казка застерiгає нас, що не варто бути схожим на такого Лиса, треба розумно оцiнювати власнi можливостi та не брехати анi собi, анi iншим.

Зміст казки

У казці І. Я. Франка розповідається про долю головного героя — Лиса Микити. Це справжнісінький собі лис, який усе своє життя займається крадіжками. Він був дуже хитрий, тому обминав усі небезпеки. Тільки одного разу його майже впіймали. Пощастило Микиті врятуватися: він сховався у діжці з фарбою. Тільки після цього він став фарбованим. Спочатку ми бачимо, що з цього Лис Микита навіть отримав користь. Звірі обрали його царем, кожного дня годували, бо боялися дивного звіра. Правда Фарбованого Лиса була така: «Хто був дужчий, той ліпший, а хто слабший, той ніколи не виграв справи!»

Але таке фальшиве життя не могло тривати довго. Лисяча вдача виявилася під час лісового концерту. Звірі побачили, хто їх дурив увесь час, і розірвали Лиса Микиту на шматки. Отже, на кожну нечесну людину чекає заслужена кара.

Характеристика.

Міжпредметні зв'язки

Народна індійська казка

У лісовому краю жив шакал на ймення Чандарава. Одного разу від лютого голоду він забився в місто. З усіх сторін збіглися голодні пси і, голосно гавкаю-чи, кинулися на нього. Нещадно покусаний, рятуючи життя, шакал шмигнув

дім маляра, а там ускочив у велику бочку із синьою фарбою. Звідти він виліз геть синій. Пси, що чекали на нього під дверима дому, навіть не впізнали його, і пофарбований шакал спокійно побіг до рідного лісу. Забачивши дивовижного звіра із синьою, як у самого бога Шіви, шиєю, лісові мешканці — леви, тигри, пантери, вовки та і решта — із жахом кинулися тікати.

Хто знає, чого сподіватися від цього чудовиська, — приказували вони. — Краще сховатись од нього подалі.

— Чому ви всі втікаєте? — зупиняв їх Чандарава. — Вам нема чого боятися. Мене сьогодні створив сам Брахман. «Віднині помазаний мною на царство, — сказав він, — ти будеш володарем над усіма звірами».

— Прав нами, о царю! — визнали його лісові мешканці.

Новоспечений «цар» подарував левові посаду головного радника, тигра зробив керуючим палацом, пантері довірив охорону царської скарбниці, а вовка призначив палацовим сторожем. Зі своєю ріднею, шакалами, він навіть не за-хотів говорити: наказав вигнати геть усіх до одного.

Із того часу всі хижаки приносили здобич шакалові, а вже він — своєю царською владою — розподіляв її між своїми підданими.

Якось, сидячи на раді, він почув десь далеко тужливе виття шакалів. І тут од великої радості з його очей полилися сльози, він скочив і голосно завив

відповідь. Звірі одразу збагнули, хто перед ними.

— Як же обдурив нас цей пройдисвіт?! — у гніві вигукували вони.

— Це ж усього-на-всього жалюгідний шакал! За обман — розірвати негідника!

Шакал намагався було втекти, але його наздогнали й роздерли на дрібні шматки.